Mar. 25th, 2017

Знову лунає щире здивування щирого українця, яке завершується традиційно:

"Тобто немає нікого у владі, хто керувався б інтересами безпеки своїх громадян.
 Койки міняти пізно. Треба міняти б…"

Коли патріот користується терміном "влада" (а ним користуються всі патріоти), не варто сподіватися на більш притомний висновок із розлогого емоційного спічу.

Адже "владою" є той, хто володіє буловою. А окрім того (чи до того) він володіє статками-маєтками, отже, є відповідальним за ті обставини, в яких знаходяться вільні землероби.

Кожному - своє. Ті, хто володіють шматком землі для праці і врожаю, обирають того, хто придатний володіти буловою. І той, хто отримав булаву має виконувати свою частину договору добросовісно, щоб люди були ним задоволеними. 

Якщо ж полковник/гетьман не виконує свої частини договору, то це викликає у вільних землеробів велику печаль і заводить їх у смуток. Вони складають сумних пісень і жаліються один одному. Аж поки жінки не накрутять ледачих чоловіків на громадську непокору. 

Щоправда, від громад навряд чи можна було очікувати зміну гетьмана. Скоріше, справу вирішували в першому колі, де тусовалися полковники, старшини і інші впливові олігархи. Якщо гетьман шкодив інтересам першого колу, то тоді він (гетьман) міг реально втратити булаву.

От такими є мої чистої води спекуляції. А тепер спробую їх перевірити за допомогою тієї ж Вікі.

Фрагмент з Вікі:
Андрі́й Діде́нко (Гаврилович) (рр.н. і см. невід.) — козацький гетьман (1632–1633). Обраний гетьманом при підтримці православного митрополита київського Ісаї Копинського замість прихильника Речі Посполитої гетьмана Івана Кулаги-Петражицького.

25 грудня1632 р. Генеральна військова рада в Черняхівській балці, прагнучи повернення до стародавніх прав і вольностей у вигляді «добрих козацьких конституцій», вчинила переворот майже повністю було переобрано вищих старшин, а на чолі їхньої Ради поставлено рядового козака Андрія Діденка, який ретельно захищав козацькі права і звичаї. Та на цій посаді він утримався недовго. Незабаром старшина посадила на гетьмана Дорофія Дорошенка, який відповідно займав більше пропольську позицію.

Отже, гетьмана обирала старшина (середній клас), а на старшину впливали вільні землепашці (з них рекрутували козаків) і Реч Посполита.

Можна погодитись, що за гетьманських часів управління українських територій здійснювали обрані козацькою верхівкою (на кшталт " Генеральна військова рада в Черняхівській балці") гетьмани. Сама козацька верхівка ("вищі старшини") також виникала в результаті виборів. Отже, можна вести мову про форму української демократії, яка грунтувалася на сільських громадах вільних землепашців (рядові козаки були носіями громадської ментальності і громадських інтересів).

На жаль, після перебування України під владою Московії не залишилося не лише такого устрою, а й (що природно) і можливості його поновити. Натомість маємо пострадянську автократичну систему.

Але український актив тлумачить цю авторитарщину в шаблонах стародавньої демократії. Тіпа Президент є гетьманом, якого обрала козацька громада і він має опікуватися інтересами громади і нічиїми більше.

Наш актив не приймає до усвідомлення таку обставину, що Президента ("гетьмана") зараз  обирають олігархи (а все населення легітимізує вибір олігархів), отже олігархи правлять за старшу старшину, хоча  сучасне населення (яке править за тогочасні громади) олігархів не обирало.

Тобто, наші дивні активісти вважають сьогоднішню автократію продовженням української демократії гетьманських часів.
 

Profile

vcartes

September 2017

S M T W T F S
     12
3456 789
1011 1213141516
17181920212223
24252627282930

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 01:15 am
Powered by Dreamwidth Studios