Цитую звідси

1. Нині в Україні незвичайна політична криза, бо мова йде про злочинні дії Президента, корупцію значної частини Парламенту, корупційне зміщення Уряду Яценюка і відповідно незаконне обрання Уряду Гройсмана, обґрунтовані підозри щодо Голови НБУ, підозри про корумпованість деяких представників ЦВК - на тлі громадської втоми, апатії та зневіри.

"Політична криза" є .. Можливо .. Хоча ..

А що ми розуміємо під "політичною кризою"? Мабуть, ми маємо розуміти такий стан політичної системи, коли її подальший розвиток виглядає неможливим (чи майже неможливим), отже політична система заходить в глухий кут і намагається з нього вийти. Так?

А що ми розуміємо під "політичною системою"? На мій дилетанський погляд, політичною системою є система політичних партій. Тобто, є партії і вони змагаються за можливість очолити управління країною. Принаймні, так є в демократичних країнах. А у нас? За що у нас змагаються політичні партії?

Вони змагаються за можливість очолити державний бюджет і той конгломерат мафій, який разом з олігархами і своїм бізнесом утворив 1-й клас України. Цей клас має статки, 1-шо-класові доходи, статус і рівень життя значно вийщий за середній по країні. Далі (вниз) йде 2-й клас - обслуга 1-го класу - і ще далі йде 3-й клас, в якому перебуває значна (субсидібральна) більшість населення.

Така соціальна структура є характерною для авторитарної системи, якою є наша система управління.

Тепер за "корупцію".

В авторитарній системі управління корупції немає, адже корупція є лише в демократичній системі. Там вона є відхиленням від норми. А от у нас є просто мафіозно-кланова система управління і життя. І все.

Управління в авторитарній системі інсталюється згори. Дійсно, поки не оберуть Президента, кадрове наповнення системи не є справжнім. Обирають Президента і він заповнює систему своїми кадрами з верху і до низу.

Відповідно, Президент є Папою системи. Керованість в такій системі є можливою лише за умови перетинання всіх вертикалів на Банковій.

Тепер про "незаконне обрання".

Закони написані для класу №3. Клас №1 живе по понятіях. Тому всі події серед акціонерів і менеджерів класу №1 слід оцінювати на відповідність понятіям. Гройсмана призначили по понятіях? Мені здається, що - так. Адже Гройсан задовольняв Папу. Так що поки все йде в штатному режимі.


2. Безглуздо доручати розслідування злочинів Президента та значної кількості депутатів Парламенту Прокуратурі чи СБУ, бо вони під Президентом.

З цим безглуздо сперічатись!

3. Нинішня українська влада показала свою здатність каналізувати офшорний скандал, на наших очах ігнорує злочинний характер публічно оприлюднених електронних декларацій посадовців, вона перейшла у наступ на громаду, створивши набір провокації під загальною назвою "Шатун", відвертаючи можливі громадські протести в річницю початку Революції Гідності. Тобто українська влада налаштована на свій захист, не гребуючи нічим і використовуючи провокації так, як це роблять в Росії, - тобто в неї навчилася.

Почнемо з кінця. В Росії, в Білорусі і в решті (окрім Балтійських) країн пост-сересеру існує одна і та сама система управління, яка дісталася всім "браттям" в спадок від совдєпії. А саме: на просторах СНГ всюди панує авторитарна система управління. Так шо всі були їй навчані ще в сересері.

Але між Росією і Україною є суттєва відмінність. Вона полягає в тому, що Росія була метрополією і для неї авторитарна система є нездоланною традицією з дня її заснування. А от для України авторитарна система є неприродною. Тут завжди схилялися до общинного способу життя. Тому у нас насправді - анархія є матінкою порядку.

"Держава" як найвищий щабель авторитарної системи ніколи не буде у нас прийнятним партнером для суспільства. З іншого боку, всі начальники були у нас наглядачами від імперії. Така от склалася традиція - чиновник не був частиною українського простору.

Саме ця особливість української нації сприятиме становленню тут демократії, адже основою і квінтесенцією демократичної системи управління є самоврядування і самоорганізація.

Отже, виникає проблема переходу від авторитарії до демократії, тобто - від управління з верху до управління з низу.

Як свідчить досвід, поточні активісти і інтелектуали не можуть вийти з ментального формату авторитарної системи. Вони "йдуть у владу" і "борються з корупцією". Поточні покоління вичерпали свій революційний потенціал здолавши антиукраїнську 5-ту колону РІ.

Перехід до демократії можуть здійснити лише наступні покоління, які зрозуміють, що не треба "реформувати" авторитарну систему, а треба створювати осередки самоврядування з усіма його ключовими компонентами.

Що цікаво, в процесі падіння-дефолту авторитарії її верхівка, не вступаючи в конфлікт з рештою системи, змушена вже зараз, навіть до появи "демократичних" поколінь, потроху демонтувати цю систему запроваджуючи т.зв. "децентралізацію". Зрозуміло, що так вони намагаються пом'якшити обвал, змусити провінції рятуватися самотужки, а не стікатися на Київський Майдан.
Сергій Дацюк Філософ

ЦІННОСТІ МАЙДАНУ ТА АНТИМАЙДАНУ

04 серпня 2016, 09:39

В ситуації контрреволюції, в якій зараз знаходиться Україна, дуже важливо зберігати свою ідентичність і не втратити розуміння цінностей, за які українці боролись на Майдані і за які продовжують воювати з Росією в АТО.

---- com -----

Звідки взялася "контрреволюція", якщо і "революції" (в звичному розумінні) не було?  Я написав би тут "в ситуації незавершеної революції". На Майдані українці виборювали своє право тиснути на владу коли терпіння закінчується. Війна на Сході змусила українців відкласти ту майданну (тобто - соціальну національну внутрішню) боротьбу і розпочати боротьбу за збереження території країни. Отже у війні з Росією українці борються за дещо інше, ніж те, за що боролися на Майдані. Тщатільніше треба зі словами, пане одесит.

---- com -----


Можливість безвідповідально порівнювати цінності Майдану та Антимайдану існує досі лише тому, що в Україні ідеологічна ситуація є нерівноважною.

---- com -----

Тобто, якщо "ідеологічна ситуація" стане "рівноважною", то "можливість безвідповідально порівнювати цінності Майдану і Антимайдану" зникне? Ви, пане Сергію, самі второпали, що написали? І яка ж відповідальність виникне для тих, хто все ж таки наважиться порівнювати? До речі, Ви самі далі займаєтесь такими порівнюваннями.

---- com -----

Мова йде про те, що цінності Майдану досліджені, описані багатьма його учасниками, опубліковані. Дивіться хоча б велике видання "Майдан. Революція духу".

---- com -----

Звичайно! Майдан був рухом проєвропейського громадянського активу за право впливати на долю суспільства, і цей громадянський рух був підкріпленим іншим рухом, саме - рухом за ствердження української національної ідентифікації країни. Майдан був протестом з чітким ідеологічним наповненням.

---- com -----

Водночас цінності Антимайдану не досліджені і не описані. Цінності Антимайдану традиційно протиставляються цінностям Майдану. Але в чому суть цього протиставлення, в системному вигляді зрозуміти важко.


Цінності Антимайдану були сформовані не на Майдані: вони були сформульовані як реакція на Майдан – територіально в іншому місці, в змістовній та дискурсивній дистанції.

Цінності Антимайдану, навість за своєю назвою, є реакцією на цінності Майдану, тобто цінності Антимайдану реакційні.

Причому російські комунікації з цього приводу показують ще більш точне визначення – цінності Антимайдану є антизахідною реакцією Росії, яка особливе і виняткове значення чомусь надає сексуальним відносинам (?!). Причому виглядає це дуже дивно, адже сексуальні проблеми на Майдані не були в пріоритеті, як не є вони в пріоритеті в післяреволюційній Україні.

Найголовніше в розумінні Антимайдану – те, що прямим та безпосереднім його продовженням є війна на Сході України, що призвела до створення так званих ДНР та ЛНР.

"Антимайдан" – так називається рух в Росії зі своїм сайтом і контрреволюційно-реакційним "Маніфестом", а також одноіменний новинний сайт про події в ДНР та ЛНР, де досі просувається ідея Новоросії, українців називають карателями, укронацистами, звинувачують Україну в обстрілах мирних жителів ОРДЛО, дають розклад так званого "хресного ходу" по території України і т.д.

Водночас обидва ці сайти мало що говорять про цінності, бо Маніфест руху "Антимайдан" це суцільна реакція і жодних позитивних цінностей, окрім того, Росія наша країна, контрреволюція краще революції, антизахідна риторика домінує і риторика проти революційної України її доповнює.

Давайте все-таки зробимо порівняння цінностей Майдану і Антимайдану, щоб зрозуміти їх різницю.

---- com -----
Донбас - край промислових робітників, де впродовж століть склалася окрема ідентичність. Хоча вони розмовляють переважно російською мовою і попри те, що там є багато етнічних росіян, Донбас є ментально автономним утворенням. Зважаючи на характер цього утворення (ментальна промислова резервація) можна стверджувати, що Донбасу більше пасує РФ, ніж Україна. Адже в складі РФ вони мали б можливість отримати автономний статус (мабуть сподівалися на це), як, скажімо, то й же Крим, а Україна такої автономності для Донбасу не передбачала. В ті часи, коли в нашій авторитарній системі панували донецькі, Донбас не лише спокійно продовжував своє де-факто автономне існування в складі України, а й (можливо) сподівався на законодавче закріплення цієї автономності в майбутньому.
Усвідомлення втрати донбаської автономії де-факто після того, як Майдан повалив донецьких, можна вважати ментальним мотиваційним підгрунтям Антимайдану і подальших кривавих подій.
Окрім ментально-мотиваційного підгрунття Антимайдан мав ще економічне підгрунття, яке для найманних працівників і бізнесу стосувалося можливості продавати в РФ свою продукцію, а також їздити туди працювати. Український Майдан в уяві донбасів являв реальну загрозу стабільним стосункам донбасів з РФ, отже був загрозою для отримання стабільного доходу значної частини донбасів. З таких мотивацій стався Антимайдан, а потім і війна.
---- com -----

Навіть у націонал-соціалістичної Німеччини і СРСР було спільне – соціалізм в орієнтаціях політик та у назвах держав. Але це не означало, що у них спільні цінності. Наявність спільної критичної налаштованості в якихось питаннях не означає спільних цінностей.

---- com -----

"Але це не означало, що у них спільні цінності". Про які такі "цінності" можна дискутувати в контексті Deutschland і СРСР 30-х років?
І до речі: Чому донбаси називали українців "фашистами"? Тому що (так мені здається) ми (тобто Майдан) виглядали для них нездоланною силою, яка є ворожою до донбасів і яка насувала на них, щоб зруйнувати їхній спосіб життя. Тому вони і позвали Путіна, щоб він спинив "бандерівську навалу". Вони нас боялися.

---- com -----
Слова Надії Савченко про спільність цінностей Майдану та Антимайдану є помилковими. Це фактично зрада цінностей Майдану в політичній комунікації і принципове нерозуміння цілей революції Гідності як такої. Це дуже сумнівна позиція щодо своїх побратимів в АТО як для воїна і дуже погана політика як для депутата.

---- com -----
"Цінності" доречно відносити до суспільства. Так, базові цінності донецького і українського суспільств є однаковими - соціальна справедливість, можливість заробляти гроші і можливість жити за власними традиціями і уявленнями. На жаль, втручання РФ не дало змоги Майдану і Антимайдану домовитися про умови співіснування в межах єдиної країни. Але який сенс продовжувати війну, якщо не мати намірів в подальшому віднайти консенсус? Воювати до перемоги? Перемогти донбасів і українізувати їх? Чи встановити на території Донбасу щось подібне до того, що встановили Совєти в Східній Германії?
Нардеп Савченко вважає, що продовжувати війну не має сенсу і навіть є згубним для майбутнього України. Вона помиляється і зраджує?

---- com -----

© 2000-2016 "Українська правда"
Ось тут:

Отже сьогодні в Парламенті та в Адміністрації Президента на наших очах при нашому ігноруванні чи навіть потуранні відбувається фальсифікація Парламентської Коаліції.

А мене це не турбує. Можливо тому, що я дивлюсь на парламент як на частину авторитарної системи. Те, що відбувається в парламенті, є процесом гниття системи управління. Система гине і я не хочу припиняти цей благодатний процес. Хоча, якби міг, то трохи його пригальмував би. Щоб всі встигли насолодитись зрєліщем.

Мета ігнорування публічних оцінок діяльності старої Парламентської Коаліції - уникнути відповідальності за недбалі і злочинні в своїх результатах мляві спроби реформ, так звану боротьбу з корупцією, непослідовну люстрацію та удавану деолігархізацію.

Куди подівся той Дацюк, який колись здивував мене? Мабуть, цей Дацюк планує піти в управлінці системи, щоб чесними рухами її врятувати. Мабуть він має наміри розпочати не "так звану", а справжню (бл!) боротьбу з корупцією!

Мета фальсифікаційного створення нової Парламентської Коаліції - зберегти владу у неправовий спосіб.

А що ж таке є "правовий спосіб" в авторитарній системі? Це узгоджений із законами спосіб? Чи спосіб, який відповідає уявленню суспільства про справедливість?

Мабуть пан філософ геть забув про характер авторитарної системи управління. Ця система є стійкою, не тоді, коли притримується неякісного законодавства, а вона є стійкою, коли головний автократ тримає силовиків і прочих управлінців в міцних руках і діє із врахуванням ключових інтересів мафій.

Також пан філософ (так виглядає) забув навіщо існує парламент (тобто, яку важливу функцію в межах авторитарної системи він виконує). Так я нагадаю. Парламент в авторитарній системі є інструментом мирного (без стрілянини) захоплення державного общака тими чи іншими загонами мафії.

Що відбулося після РГ? Після РГ відбулося захоплення общака т.зв. "проукраїнською" (тіпа - "патриотичною") мафією. Нахабне захоплення! Адже ця мафія була значно слабшою за донецьку. І якби не присутність її представників на Майдані, то навряд чи вона спромоглася б послати донецьких в нокаут. Так, по очках, може коли і перемоглап б. Але не на довго.

Тому прошу пана Дацюка все ж таки не втрачати розуміння ключових тез. Зокрема, прошу його не забувати про мафіозність авторитарної системи, з її президентами і парламентами, і не плутати автократію з демократією.

Нашим завданням є заміна автократії на демократію, а не колупання в їхніх коаліційних угодах.

Дацюк

Dec. 8th, 2015 08:17 pm
Сергій Дацюк Філософ

КРИТИЧНИЙ РІВЕНЬ ЗАГРОЗИ

08 грудня 2015, 11:38
Дивлячись на нинішню ситуацію, починаєш набагато краще розуміти наших предків напередодні Другої світової війни. Читаєш історію тієї війни, особливо ті сторінки, які зараз згадують, але нещодавно не любили згадувати – про роль Британії, Франції та США у становленні фашизму та націонал-соціалізму як противника комуно-соціалізму і у розпалюванні світової війни, і розумієш, що все не так просто.


Невже наші предки не бачили, куди все йде, невже не розуміли усю трагічність свого небажання відмовитися від застарілих поглядів на світ? Більшість дійсно не бачили. А тих, хто бачив, просто не чули і не хотіли слухати.

Як свідчить досвід багатьох пророцтв і попереджень, – вони нічого не дають, окрім того, що ще більше лякають сучасників і створюють стресові ситуації задовго до того, як все стане зрозумілим. Стресова ситуація у стані нерозуміння як діяти у стресовій ситуації призводить лише до збільшення непродуктивного страху.

Сьогодні ми знаходимося напередодні великого "бада-буму". Не будемо лякати тим, що воно таке, – от просто "бада-бум". Більшість про все здогадується, але не хоче визнати. Меншість щось такого боїться, але думає, що встигне пристосуватися, хоча насправді приречена бути гарматним м'ясом історії.

Сутички Росії і НАТО, криза ОБСЄ і неспроможність її подолати, затяжна війна Росії та України, нинішня політична криза в Україні – всі ці явища мають одну і ту ж причину.

Причина цих подій не в кризових явищах самих по собі. Причина цих подій у неспроможності західної еліти (чи правлячого класу), російської еліти (чи керівного прошарку) та української еліти (чи панівної верстви) до зміни свого мислення про світ, застосування соціальних чи навіть цивілізаційних інновацій до того, як почнеться великий "бада-бум".

Чи можна змінити світову систему так, щоб Росія перестала провокувати Захід на війну? Ні – швидко це неможливо, а на повільно немає часу.

В основі нинішньої світової системи лежить визнання держави як основного представника інтересів націй-громад. І держави розійшлися в ідеологічному баченні майбутнього самих себе – тобто в баченні майбутнього держав. Ідеологічні розбіжності держав призвели до їх протистояння.

З боку Західного світу відбувається повільна побудова корпоративно-громадської мережі, яка переростає держави і починає вже не дивлячись на будь-які кордони безпосередньо втручатися в справи усіх країн – повсюдно, на всіх рівнях життя, змістовно цілеспрямовано і структурно-тотально.

З боку Росії, Китаю, Ісламського світу та корумпованих держав по типу України відбувається захист фундаментальних засад старого світу – права панівної верстви бути над державним законом і використовувати державу у приватних інтересах, права правлячого класу збагачуватися за рахунок інших громадян і принижувати їх, права керівного прошарку бути поза критикою і навіть поза публічністю, уникати покарання і насміхатися над тими, хто хоче покарати.

Громади всіх країн світу в тій чи іншій мірі повстали проти своїх правлячих класів. Десь таке повстання від початку придушено релігійними догмами, як от в Ісламському світі. Десь таке повстання активно придушується ЗМІ, як от в Росії. А десь таке повстання придушується війною ззовні, яка по ланцюжку загрожує владі олігархів та правителів і тим самим призводить до саботажу реформ в напрямку нового світу, як от в Україні.

Україна як країна фронтиру, змушена бути першою в процесі переходу до нової структури світу. Але її стримує власна фронтирна роль, історична доля чи навіть цивілізаційна карма. Україна змушена розробити і започаткувати соціальні інновації, перевагами яких сама не зможе скористатися доти, допоки це не підтримає Європа та Росія.

Чи може фронтир мати власну долю, навіть якщо дуже цього забажає і усамостійниться? Може і зміг би, якби йому дали. Не дадуть – знищуватимуть усі спроби інновацій в Україні: як Європа, так і Росія. Причому якщо Росія нищитиме українські інновації збройною, інформаційною та економічною війнами, то Європа нищитиме ці інноваціями диктатом власних вимог виконання європейських норм та процедур.

Можливо Україні варто було би інтегруватися не в Європу, а у США. Може тоді би був шанс для України. Все одно інспекція американських супервайзерів України виглядає так, ніби Україна звітує перед США. Тож мабуть так воно і є. Просто стати ще одним штатом США для України було би чесніше.

Я просто фізично відчуваю цю велетенську загрозу, що нависла над світом. Майже все бачу, майже все розумію, і нічого не можу зробити – ні попередити, бо не вірять, ні надоумити, бо не хочуть чути, ні відвернути, бо затяті і завзяті у своїй затятості будуть до кінця триматися за старі уявлення.

У прогнозів є суттєве обмеження – можна доволі точно розказати, яким буде світ після "бада-буму".

Але не можна напевне сказати, коли почнеться і яким буде власне "бада-бум".

******************************************************************************************

Profile

vcartes

July 2017

S M T W T F S
      1
2345 678
910 111213 1415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 12:49 am
Powered by Dreamwidth Studios