7 декабря 2016, 12:49




Згадати себе: Україна повинна відродити справжню самоврядність




Україна має глибокі історичні традиції самоврядності, однак, наче пацієнт із амнезією, досі не може згадати й відродити їх. Тим часом, сильне самоврядування стало фундаментом, на якому побудовані сучасні успішні держави. Чого не вистачає нам?


Фото: Александр Дмитриев
Фото: Александр Дмитриев
Самоврядування «з нуля»

7 грудня 1990 року Верховна Рада УРСР ухвалила закон «Про місцеві ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування». Після ратифікації у липні 1997 року Європейської хартії місцевого самоврядування Україна взяла на себе зобов’язання дотримуватись європейського законодавства та розвитку повноцінних самоврядних громад. Ці рішення ніби свідчать про те, що ми починали опановувати самоврядування з нуля.

Насправді ми - країна, для якої самоврядування притаманне історично, починаючи ще з часів «Руської правди». І весь історичний розвиток нашого народу тримався на принципах самоврядування громад і виборчої відповідальності. Сьогодні маємо відродити ті традиції і розбудувати успішну процвітаючу країну.

Адже зараз це, як ніколи, на часі! Світовий досвід доводить, що сильне самоврядування є фундаментом успішної держави. Сьогодні світ не готовий до посилення централізації – ні на глобальному, ні на регіональному, ні на місцевому рівнях. Спроба обмежити повноваження регіонів коштувала посади італійському прем’єрові Маттео Ренці та спровокувала обвал валютних ринків. Населення Італії в ході нещодавнього референдуму продемонструвало категоричну відмову передавати частини прав регіонів до центру, навіть під загрозою посилення економічної кризи.

Комунальне ярмо замість ресурсів

Що ж відбувається в Україні? Сьогодні уряд серед пріоритетів декларує проведення реформ та децентралізацію держави. Але насправді – під виглядом зміцнення місцевих громад посилює президентську вертикаль на місцях, позбавляючи громади ресурсів, необхідних для їхнього успішного розвитку.

З 2017 року державним бюджетом передбачено перекласти «комунальне ярмо» на плечі місцевих громад – їм треба знайти 4 млрд. грн. тільки для того, щоб оплатити енергоносії для медичних та освітніх закладів. При тому, що місцеві субвенції складатимуть як максимум 2,5 млрд. грн. А ще на плечі місцевих бюджетів лягає фінансування зарплат частини комунальних працівників, покриття витрат на перевезення пільгових категорій населення, що потребує щонайменша 2,2 млрд. грн.

Крім соціальних пільг, додаткові проблеми створить необхідність видатків у сфері ЖКГ, на покриття яких, навіть за мінімальними розрахунками, потрібно буде знайти від 16 до 20 млрд грн. При такому навантаженні на місцевий бюджет я не бачу розвитку громад.

Що пропонує уряд? Додаткову дотацію у розмірі 14,9 млрд грн, яка розподілятиметься між обласними (5,9 млрд грн) та районними (9 млрд грн.) бюджетами. А це означає лише одне – посилення залежності керівників об’єднаних територіальних громад та очільників органів місцевого самоврядування базового рівня від обласної та районної влади. А отже, процес об’єднання громад знову гальмується, і для будь-якого рішення потрібно знову йти на поклон до людей президента.

Податкова база для наповнення бюджетів місцевих громад практично незмінна. А право розпоряджатися спецфондами має лише голова облдержадміністрації – людина президента. Бюджети сіл, селищ та містечок затверджують на рівні області, знову ж таки, люди президента. Це нонсенс! Така бюджетно-фінансова політика покликана зберегти контроль центральної влади над місцевим самоврядуванням. Без грошей громади не будуть незалежними. А чиновнику в Києві чи навіть на рівні області не відомі і не цікаві проблеми конкретних сіл та селищ. Він служить виключно президенту, а не громаді.

Читайте: USAID запустило программу по поддержке децентрализации в Украине на $50 млн
Земля належить… Держкомзему

Громада не може розпоряджатися навіть землею – основним багатством, право на володіння яким прописане в Конституції України! Сьогодні ж землі запасу і резерву, що мають бути передані у розпорядження місцевих громад і працювати на їхній добробут – просто віддаються для втілення корупційних схем Держкомзему. В результаті – зиски мають великі агрохолдинги, а дрібний та середній фермери просто не в змозі платити ту кабальну суму, яку від них вимагають.

Ми переконані: якщо хочемо розбудувати країну – ми маємо запровадити справжню самоврядність! Громада повинна розпоряджатися всім своїм майном, землею та ресурсами, що перебувають на її території. Саме громадам належить право формувати бюджет “знизу”, встановлювати і скасовувати податки, визначати, скільки має бути ФАПів, шкіл, клубів, виходячи зі своїх потреб і можливостей. Ніхто не знає потреби людей краще за них самих!

Виборність – це відповідальність

Слід нарешті ліквідувати державні адміністрації як рудимент “совка”, який дублює функції місцевих рад та забирає гроші з бюджету на своє утримання. Візьміть, для прикладу, американську систему – чому державний механізм там ефективний і направлений на забезпечення інтересів людей? Тому що чиновник залежить не від політиків, а від громадян!

У США взагалі немає місцевих державних адміністрацій, там ви ніде не побачите цілої армії чиновників, яких нав’язують зі столиці. Натомість ключовий принцип – це широкі повноваження місцевих громад. Більшість посад є виборними. Крім депутатів та мера, місцеві жителі самі обирають шерифа, прокурора, казначея, клерка суду, слідчого, суперінтенданта шкіл, що відповідає за освіту в районі, і навіть землеміра. Зазвичай це люди, яких добре знають і поважають, і котрі живуть там, де їхні виборці. І саме ця виборність породжує відповідальність перед громадою.

Цілком природно, що саме громада повинна встановлювати більшість будівельних, санітарних та інших правил, що регулюють суспільне та економічне життя, виходячи зі свого географічного положення та потреб. Люди мають обирати начальника поліції і всіх керівників, від яких залежить їхнє життя. І в разі потреби – саме народ повинен мати усі можливості для відкликання будь-якого чиновника, що втратив довіру громади.

У забезпеченні справжнього місцевого самоврядування є три наріжних камені: «Землю - громадам! Кошти - громадам! Владу - громадам!»

Вважаю, що центральна влада повинна обслуговувати місцеве самоврядування, а не навпаки. І тільки тоді, коли в Україні будуть сильні громади – будуть і заможні люди, і процвітаюча країна.

Читайте: Рада отклонила законопроект об объединении общин из разных районов




В сучасному світі існує два типу (чи два класи) систем управління (СУ): авторитарна СУ (АСУ) і демократична СУ (ДСУ). Авторитарна СУ зверху і до самого низу розбудовується від Головного суверена (у нас ним є Президент), відповідно, населення є патерналістським. Демократична СУ розбудовується знизу (найкращий приклад - Швейцарія) до самого верху. Основою ДУС є самоврядовна громада.

Отже, СУ в Україні слід віднести до типу "Авторитарна система". Такою була СУ в СРСР, такою залишилася і в Україні. Головною управлінською функцією АСУ є збирати гроші в бюджет і потім їх розподіляти. Головною турботою АСУ є збереження її стабільного функціонування. "Стабільність АСУ" забезпечується шляхом унеможливлення демократичної трансформації на короткому інтервалі часу. Інакше кажучи, функціонери АСУ погодяться на перехід країни до ДСУ, але не під час свого панування, а в перспективі (для дітей, а краще вже для онуків).

Які обставини сприяють стабільності АСУ?

1. Відсутніть у населення, в першу чергу - у громадянських активістів,  потягу до адміністративного самоврядування. Це і не дивно, адже 100 років авторитарної системи з ї несамостійними і неспроможними Совєтами, яких рядили в "самоврядування", дискредитувало саму можливість самоврядуватись, коли того не бажає "влада".

2. Нерозуміння активом ключового значення самоврядування для становлення ДСУ. Актив взагалі не відчуває діючої тенденції - перехід від авторитарії до демократії. У актива в голові каша. Тому весь свій запал він спрямовує на персоналій АСУ.
З сайту http://tergromada.blogspot.com/

Політичне життя (можливо, не політичне, а суспільне? - С.) в Швейцарії проходить на трьох рівнях: конфедерація , кантони і громади. Виходячи з принципу субсидіарності, саме громади Швейцарії здавна розуміються як початкові осередки політичної спільноти. Швейцарець розглядає себе, насамперед, як члена громади, потім вже як громадянина кантону і, відповідно, Швейцарії.

Велика значимість місцевого самоврядування має два важливих наслідки . По-перше, громадянство Швейцарії надається на місцевому рівні. Тобто, щоб стати громадянином країни, потрібно стати членом громади, і питання про прийняття нових членів вирішується місцевою владою. По-друге, політичні діячі завжди починають свою кар'єру на місцевому рівні, переходячи потім на кантональний, і пізніше на федеральний рівень.
Для Швейцарії характерно різноманіття форм місцевого самоврядування (гетерогенність). Кожен кантон самостійно визначає питання організації місцевого самоврядування, тому практично в кожному кантоні своя система і свої особливості. Всього в Швейцарії близько 2900 громад з самим різним статусом. У деяких кантонах муніципалітети великі і впливові, в інших кантонах це місцеві об'єднання, що не мають ніякої влади. Найбільший муніципалітет - місто Цюріх (більше 300.000 жителів), у найменшому муніципалітеті Ларгаріо (кантон Тессін) проживає 10 жителів. Виходить, що в деяких громадах проживає набагато більше жителів, ніж у маленьких кантонах; в інших же населення не перевищує 100 або 200 осіб. Більше половини громад налічує в середньому до 1000 жителів. Великі міста з населенням в 10 000 жителів становлять лише 4 % від загального числа громад. У цих містах сконцентровано близько половини всього населення Швейцарії. Розміри території громад варіюються від 0,3 кв.км до 282 кв.км. У порівнянні з іншими європейськими країнами, виключаючи Францію, Грецію та Ісландію, середньостатистичний розмір території швейцарських громад є найменшим.


Автономія громад вважається державно-правовим принципом на рівні Конституції, і порушення її може викликати з боку відповідної громади поводження з державно-правовим позовом до федерального суду. Однак принцип автономії громад був внесений у Федеральну Конституцію тільки в 2000 році.

Фактично громади - це утворення з обмеженою автономією. Вони підпорядковуються законодавству відповідного кантону і федерації. На громади покладаються всі ті завдання, які з вагомих причин не відносяться до компетенції більш великих політичних (чому не "адміністративних"? - С.) одиниць.

Те, які конкретно завдання ставляться до компетенції громади, визначається кантональним правом. Загалом же і в цілому ці завдання лежать, як правило , в наступних сферах:
• облік населення (реєстрація народжень, смертей, шлюбів; реєстрація міграції);
• організація народної школи. Громада не може встановлювати навчальну програму в цілому, але вона вільна у виборі вчителів, встановленні розкладу уроків, заробітної плати, а також у будівництві шкільних установ;
• стягування податків (федеральних, кантональних і місцевих комунальних). Громада стягує податки, що визначаються вищестоящоїю політичною ("адміністративною"? - С.) одиницею, і має право стягувати місцевий комунальний податок. Це означає, що залежно від положення, чисельності населення і майнової структури громади оподаткування для конкретних жителів Конфедерації може бути досить по-різному. Це означає також, що влада (дебільний переклад! Яка "влада"?! Хто ким володіє? Local goverment - "місцеве управління" - С. ) громади повинні звітувати перед жителями цієї громади (яких - особливо в сільській місцевості - вони часто знають особисто), куди пішли гроші, отримані в результаті справляння податків;
• організація виборів і голосувань. Громада несе відповідальність, наприклад, за надання відповідного приміщення для виборчої дільниці, помічників при проведенні виборів і т.п.
• соціальне забезпечення. Турбота про бідних, піклування про малолітніх і неповнолітніх тощо;
• регулювання певних областей будівельної діяльності, зокрема, будівельний нагляд та благоустрій місцевості;
• виконання «повсякденних завдань», таких, як служба місцевої поліції, водопостачання, пожежна охорона, видалення стічних вод, вивіз сміття, влаштування місць для переробки особливих відходів, організація громадського транспорту, рішення проблем приватного транспорту, влаштування місць для проведення дозвілля (наприклад, спортивних споруд).
Правова організація громад різна і залежить від географічного положення і розміру території. Постійно діє правління громади - виконавчий орган, склад якого може варіюватися від 3 до 9 чоловік. Законодавча ж влада може бути представлена ​​зборами жителів або парламентом громади, який обирається шляхом таємного голосування. І законодавчі збори, і правління обираються строком на чотири роки.
Общинна автономія в Швейцарії не означає повної самостійності общин. За громадами здійснюється спостереження і з боку держави, і з боку кантонів. Контроль проводиться за законністю актів, доцільністю або своєчасністю прийняття тих чи інших заходів. Іноді контроль веде до обмеження общинної автономії, в цьому випадку перевіряючі органи виходять з інтересу кантону або всієї держави. Існують обумовлені законом механізми прямого втручання у справи громади з боку кантону і держави, аж до скасування прийнятих громадою актів.
Кантон контролює діяльність общинного самоврядування через префектів або свій департамент у справах громад. Посада префекта, існуюча в більшості кантонів, є організуючою ланкою, що забезпечуює координацію в діяльності кантональних органів та місцевого самоврядування.
Для виконання завдань, які краще вирішувати спільно, кілька громад часто створюють об'єднання цільового призначення (наприклад, з питань водопостачання, будівництва будинків для престарілих, госпіталів, очисних споруд).
Загальна кількість громад у Швейцарії поступово скорочується внаслідок злиття маленьких громад з великими. На сьогоднішній день налічується близько 2900 громад. Ідея укрупнення громад в деяких випадках сприймається в багнети. Особливо це має місце в багатьох громадах з низькими податковими ставками. На їх думку, приєднання «бідних» громад може спричинити небажані наслідки, наприклад, багаті платники податків віддадуть перевагу в якості місця проживання інші громади з більш низькими податковими ставками. Але є й такі випадки, коли ідея укрупнення громад була сприйнята з ентузіазмом. Так, в 2006 р. все населення кантону Гларус проголосувало за скорочення кількості громад - з 25 до 3, що навіть перевершило ініціативу кантонального уряду, який запропонував скорочення громад до 10.
Сьогодні перед муніципалітетами Швейцарії стоять непрості завдання. Вони повинні адаптуватися до сучасних умов і глобалізації, що вимагає підвищення ефективності управління. Розподіл повноважень між муніципалітетами і кантонами, фінансове вирівнювання між багатими і бідними муніципалітетами, проблеми великих міст та їх передмість - ось теми, які регулярно обговорюються швейцарської пресою.
Переклад: «Січеслав»

Опубліковано о
Надія є єдиною публічною особою, яка робить наголос на самоврядуванні.

«Особливий статус – він не може бути ніякий для Донецька, для Донбасу, для Луганська. Він повинен бути прописаний грамотно для всієї України. У нас давно назрів час децентралізації, за це стояв Майдан. Люди не хотіли, щоб всі кошти були зосереджені в руках одного Януковича, в даний час, я думаю, не хочуть, щоб кошти зосереджені в руках чинного Президента», – зазначила в ефірі 112 Савченко.

На її думку, потрібно «робити зміни до Конституції, але тоді, коли вони будуть готові і тільки тоді, коли буде надаватися більше самоврядування людям на місцях».

Вона не промовляє таких слів, як "авторитарна система" і "демократія", але вона розуміє ключову обставину: Україна може стати успішною лише за самодіяльного способу життя. Будь-яка "влада" тут буде мафією.




Жители закарпатского села сами заасфальтировали все улицы


Жители закарпатского села сами заасфальтировали все улицы
Фото: mukachevo.net
Новости по теме

Стоимость укладки 1 кв м асфальта стоила селянам не более 150 грн.

Жители села Великая Добронь в Ужгородском районе Закарпатской области собственными силами отремонтировали дороги в своем населенном пункте, а также обустроили тротуары, дренажные каналы и цветники.

Об этом сообщает Мukachevo.net.

Идея привести дороги в порядок принадлежит местному предпринимателю, который сейчас живет в Венгрии. Он предложил жителям "не ждать милости от государства" и отремонтировать дороги самостоятельно. Для этого селяне создали общественную организацию "Региональное развитие Великой Доброни", которая занялась сбором средств. Далее было получено согласие и поддержка сельсовета, часть средств также выделил венгерский фонд "Поддержка малых городов".

Одним из условий было то, что в проекте должны принять участие сами местные жители. Кроме того, необходимо было создать собственный сайт или сообщество, где нужно было обязательно отчитываться о проведении работ, указывая все расходы.

Фото: mukachevo.net

На ремонт дорог, обустройство тротуаров и дренажных каналов было потрачено 8 дней. При этом стоимость укладки 1 кв м асфальта стоила селянам не более 150 грн. В общественной организации утверждают, что эта цена втрое ниже, чем если бы асфальт укладывало госпредприятие.

Фото: mukachevo.net

Жители обнародовали подробный отчет о проведенных работах. К примеру, на площади Вашар (Вашар-тер) за четыре дня было уложено 117 метров асфальта. Стоимость 1 кв метра составила 125 грн. При этом расходы были следующие: 30 тонн асфальта - 39 тыс грн, камень и бетонирование 9 куб метров - 2600 грн, цемент 2450 кг - 4655 грн, щебень 33 куб метра - 8910 грн, транспорт (трактор и бульдозер) - 11 тыс грн. Такие отчеты были составлены по каждой улице.

Напомним, ранее на Закарпатье отремонтировали дорогу к озеру Синевир.



Надія з сайту Вітьків



Керівництво країни стоїть між деградуючою мафіозною клановою системою і громадянським суспільством, яке тільки постає. Порошенко не має власної героїчної стратегії, він всього лише опікується швидкістю процесів - як тільки деградація авторитарної системи стане реальною загрозою для самого Порошенка (його сім'ї, статкам, життю), з того моменту Президент приступить до пришвидшеної ліквідації цієї системи. Але поки деградація відбувається без загроз особисто Порошенку, він буде утримувати швидкість перетворень на найнижчому рівні.

Якщо небезпечний для особисто Порошенка рівень деградаціі авторитарної системи таки дійсно буде досягнуто в каденцію Петра, то можна припустити два сценарії подальшого розвитку подій:

1. Президент запроваджує адміністративну реформу і передачу функцій управління внутрішнім життям країни на рівень громад.
Тут він знайде підтримку у активістів типу Савченко. Всередині силового блоку розпочнеться справжня війна, причому не лише між окремими підрозділами блоку, а й всередині кожного з блоків (між "старими" і "новими" прошарками силовіків). Впродовж цієї внутрішньої війни увага силовиків до суспільства і бізнесу послабне, отже в цей проміжок часу складуться сприятливі обставини для становлення самоврядування і громадянського суспільства.

2. Президент запроваджує диктатуру (надзвичайний стан чи військовий стан).
Диктатура влаштує верхівку авторитарії, армію, МВС, СБУ, ГПУ. Можливо, саме під час диктатури будуть нейтралізовані олігархи. Напевно буде нейтралізована громадянська опозиція. Порошенко стане піночетом.

Який сценарій виявить більшу свою вірогідність, до того з них і схилиться Порошенко.

ПС

Ось знайшов пост Богдана Яременко до п.1:

Доля України сьогодні залежить лише від її громадян

Ігри влади навколо е-декларування, які окрім зриву виконання міжнародних зобов'язань вперше висвітлили недовіру між президентом та прем'єром.
Протистояння НАБУ та ГПУ з СБУ.
Публічні сварки Насирова з Марушевською.
Ситуація з Монтян, яка на камеру привітала окупацію України РФ та публічні страти українських правоохоронців і далі насолоджується свободою пересування.
Неспроможність отримати впродовж року кредити МВФ.
Неспроможність вивести впродовж двох з половиною років з піке вітчизняну економіку та перекладання економічної відповідальності за свою нездалість владою на громадян у вигляді підвищених більше необхідного тарифів (очевидно як інструмент фінансової компенсації оліхархам).
Неспроможність влади повернутися в правове поле країни, в тому числі існування поза законом правлячої урядової коаліції.
Відсутінсть послідовності та будь-якої зваженої політики щодо держави-окупанта і тимчасово окупованих територій.

Цей ряд нескінченний. На жаль.
І, на жаль, свідчить він про одне - українська держава в частині функціонування системи української влади, як інструменту управління суспільними процесами та забезпечення розвитку держави та благополуччя народу, остаточно припинила своє існування.
Агонія ще якийсь час триватиме, але симптоматику смертельної недуги не помітити можуть лише невиправні оптимісти та романтики.

Тим більша відповідальність на нас - громадянах. Тепер вже остаточно доля цієї країни залежить лише від нас. А протистоять нам не лише росіяни і російська держава (це найслабший з наших ворогів). Але багато в чому і країни Заходу, а найбільше - вітчизняна бюрократія та політичний клас.

Буде боляче.

**************************

"Лише від нас ..." А в який спосіб? Пан Богдан не знає. І зізнається в цьому в наступному його пості, яким я ілюструю варіант 2:

Коли зовсім припікає і в моменти зневіри я, як думаю і багато українців, починаю «пускати пару»: а хоч би який «чєлавєк с ружжом» прийшов і пройшовся по Печерських пагорбах! Але...

Захопити три-чотири будинки на Печерську - це не проблема. Тим, більше, якщо штурмуючі пояснять охороні свої мотиви, і хто вони, то, думаю, ніхто ті будинки і обороняти не буде.
Проте «романтика» збройного перевороту - військові машини, наряди солдатів та офіцерів, які звозять на обнесені колючим дротом стадіони, сотні чи тисячі поганих корупціонерів, казнокрадів, брехунів і популістів - все це за день-два закінчиться.
А далі почнеться... А все те саме, що було і до перевороту. Відсутність політичної системи, що чує громадянина, відсутність можливості довести свою правоту в суді, непрацюючі суспільні ліфти, олігархічна економіка.
Хіба культ грошей заміниться культом сили. Все інше буде незмінне, і потрібно буде вирішувати, що робити з економікою, політикою, соціальною сферою.
Путчисти не вивезуть і не перепрацюють за нами наше лайно краще, ніж ті, хто це робить зараз. І не нагодують країну більше.
І закони, чи то пак накази, які вони видаватимуть негарантовано матимуть вищу якість. А головне, хто їх (ці накази) виконуватиме? Можливо, страх і буде якийсь час стимулювати виконавців трохи більше. Але як довго і наскільки?
І як засвідчив турецький досвід, розвивати країну путчистам доведеться щонайменше у перший період в умовах міжнародної ізоляції.
Тому немає перспектив у військовому перевороті в Україні. Не впевнений, що є і готові до цього військові.
І шлях у нас один - тяжка робота і постійна готовність до протестів, чіткі вимоги до влади, і готовність брати участь в їх реалізації. Створення нових партій, громадських рухів. Це довго. Це марудно. Це не дає результата негайно.
А що дає? Ну, точно не військові перевороти.

Джерело: Facebook


Отже, пан Богдан не знає, що дає результату. А мабуть же ж вивчав європейський досвід ..
Що стосується військових переворотів, то вони не потрібні, адже Президент, коли грунт під ним захитається, просто проголосить військовий (дякувати Путіну) чи надзвичайний (як Путін втече) стан. І буде той самий переворот, адже надзвичайний стан здіснюватимуть силовики.
Наше громадянське суспільство демонструє кволість і неспроможність взяти на себе відповідальність за все ключове, що відбувається в країні.

Завдяки цій обставині ніхто не заважає авторитарній системі управління демонструвати її власну неспроможність і разом з тим - її тотальну мафіозність.

У авторитарії немає внутрішніх ворогів і тому їй нема кого звинувачувати в фінансовому дефолті, який насуває. Отже, авторитаріям з самої верхівки державного рівня не залишається нічого, окрім як позбавлятися своїх повноважень і разом з ними - відповідальності.

І ця тенденція - добровільне зменшення державним рівнем фінансових потоків керованих на державному рівні - викликає в системі мафіозних конгломератів спротив. Ми спостерігаємо лише верхівки айзбергів конфлікту, такі, як сутичка між ГПУ і НАБУ, як відмова від видачі атестатів безпеки для е-декларування.

Авторитарна система розщеплюється - тонкий прошарок на її верхівці (Президент, ПМ, і афільовані з ними) намагається діяти у відповідності з тенденцією переходу від авторитарії до демократії, щоб зберегти за собою позиції в системі управління, а разом з ними зберегти і свої статки. Решта системи розуміє, що вона не матиме гарантій при падінні авторитарії і ця решта чинить скажений спротив, гальмуючи процес руйнації системи.

Темп руйнації авторитарії визначають американці, від яких залежить зовнішня фінансова підтримка системи. Також впливають і росіяне, які своєю активністю на Донбасі утримують внутрішні конфлікти в нашій системі на рівні повільних трансформацій.

Але за наступні рік-два перебування конфлікту Україна-РФ в глухому куті в нашому суспільстві має визріти впевненість, що для України шляхом у майбутнє є шлях самоврядування і перебудови всієї системи управління. Посланцем з майбутнього виявилася Надія Савченко.

Етап деградації державного рівня завершується. За ним має пройти етап деградації системи місцевих Рад, які є осередками провінційних мафій. Після деградації всіх рівнів авторитарної системи, управління почне розбудовуватись від громад і повітів.

І тоді всі із здивуванням дізнаються, якою заможною є Україна.

http://ua-reporter.com/content/182754

Успіх реформи децентралізації залежить від адаптації законодавства вже сьогодні під потреби об’єднаних територіальних громад

На сьогодні маємо прогресивні показники по створенню 159 об’єднаних територіальних громад, які фактично випереджають час. Вони об’єднали майже 800 рад із понад 1000 населених пунктів та більше 1,5 млн громадян, розроблені та затверджені Перспективні плани розвитку областей. Однак, чинне законодавство передбачає лише створення громад, а закони, які повною мірою мають забезпечити їх функціонування – відсутні.
Так об’єднані територіальні громади станом на сьогодні не мають можливості: зареєструвати об’єднану громаду або ліквідувати старі ради, створити нові органи управління громадою чи створити власні комунальні підприємства, також законодавчо не передбачено можливість надання населенню адміністративних послуг об’єднаними громадами. При тому, що кожна сільська рада надавала понад 100 послуг, починаючи від звичайних довідок, і закінчуючи посвідченням прав на землю.
Ми не маємо права допустити, щоб таким чином ідея децентралізації дискредитувала себе на самому початку.
Наразі потребують найскорішого прийняття законопроекти: №3106 (щодо особливостей державної реєстрації органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та їх правонаступництво), який було прийнято в першому читанні за основу і проголосовано за скорочену процедуру підготовки законопроекту до другого читання та законопроект №3510 (щодо розмежування земель на територіях об’єднаних територіальних громад).
Законопроект №3106 має врегулювати відносини, що виникають у зв’язку з державною реєстрацією новоутвореного та утвореного у результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення органу місцевого самоврядування як юридичної особи. Також законопроект усуне недоліки правового регулювання правонаступництва об’єднаних територіальних громад та узгодить процедури реорганізації.
Законопроект №3510 врегулює питання передачі земель поза межами населених пунктів. До земель комунальної власності будуть віднесені усі землі за межами населених пунктів в межах територій об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
27 листопада вже прийняті в цілому закони №2983 (щодо механізму бюджетного фінансування на перехідний період), який має врегулювати питання державної реєстрації та бюджетні відносини в процесі добровільного об’єднання громад та №3490 (щодо регулювання процедури складання проектів бюджетів ОТГ), який визначає особливості формування бюджетів об’єднаних територіальних громад і дозволить громадам прийняти свій єдиний бюджет на 2016 рік.
Прийняття вказаних законопроектів та подальша комплексна робота в частині передачі повноважень органів виконавчої влади об’єднаним територіальним громадам – це підґрунтя до того, що вже наприкінці 2017 року в Україні пройдуть ще одні місцеві вибори і до цього часу будуть створені об’єднані територіальні громади на 100% території країни.

Profile

vcartes

September 2017

S M T W T F S
     12
3456 789
1011 1213141516
17181920212223
24252627282930

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 01:34 am
Powered by Dreamwidth Studios