Зі статті Ярослава Шимова на сайті "Радіо Свобода":

Ларри Даймонд, профессор Стэнфордского университета в Калифорнии, соредактор Journal of Democracy, много лет занимающийся проблемами демократического развития, отмечает: "Демократия в последнее время несколько утратила привлекательность. Многие развивающиеся демократии не оправдали надежд своих граждан на свободу, безопасность и экономический рост, в то время как развитые демократии, в том числе в Соединенных Штатах, стали функционировать хуже. В Китае, напротив, десятилетия экономического подъема убедили многих в том, что для улучшения благосостояния граждан государство не обязательно должно становиться либеральнее".

Коли західний професор заводить мову про абстрактну "демократію", то він має на увазі ті її ознаки, які можна виявити в кожній окремій національній демократичній системі управління. Тут спочатку відносять систему до класу "Демократія", а потім відшукують ті ознаки, які б виправдали таку класифікацію. Які ознаки відносять до "демократичних" (маючи на увазі сучасну демократію)?

Назву такі:
1. Формування органів управління за результатами виборів
2. Проведення виборів за правилами
3. Участь в виборах правлячих і опозиційних партій без дискриминацій
4. Підзвітність виборних осіб виборцям
5. Незалежність судової системи від інших складових системи управління
6. Свобода слова
7. Свобода зібрань для громадян
8. Непорушність права приватної власності

В Росії (Турції, Україні) обирають Президента кожні декілька років? О, це вже ознака демократіЇ! І Парламент обирають? О! Це вже дає підстави відносити країну в цілому до класу "демократичних". Західна свідомість (особливо це стосується професорів) схильна до тупої "машинної" класифікації "if-then". На класифікаціях за формальними ознаками тримається західний спосіб життя. Цей спосіб є найбільш технологічним, він дозволяє швидко долати перешкоди і рухатися вперед. На відміну від православно-слов'янського, який тримається на святих, героях і озаріннях.

*************

Західна демократія з'явилася як спосіб управління на користь середнього класу. Як він, цей спосіб, утворився? Просто. Він утворився шляхом обрання до складу управляючих органів (в т.ч. судових органів) представників цього ж таки середнього класу. І в результаті вийшло таке: як саме управління, так і ставлення до нього громадян, було зумовлено існуючою на той час ментальністю середнього класу.

Управляючі не крали тому що в середовищі середнього класу не було прийнято красти що-небудь у іншого середньокласного володаря чого-небудь. Управляючі працювали професійно, тому що статки середнього класу здобувались шляхом важкої добросовісної і професійної роботи.

Звичайно, саме становище управляючого (і феодальні традиції) схиляло виборного (чи призначеного виборними) імярека щось корисного собі поімєть зі свого чиновничого статусу. Але такий імярек не міг утворити стабільну кругову поруку за участю інших адміністраторів, поліції і суддів з прокурорами. Тому раніше чи пізніше приходив час розплати за корупційну діяльність.

Отже, виникнення управління з ознаками західної демократії відбулося завдяки попередньому становленню в країнах Європи достатньо чисельного середнього класу.

Звідки він там взявся?

Звідки могли взятися статки в широкого прошарку населення в країнах з низькою продуктивністю праці? Логіка змушує визнати: є тільки один шлях для переміщення матеріальних благ з одних місць в інші - пограбунок.

Грабували людей, перетворюючи їх в рабів, грабували надра, грабували продукти праці. Майже кожна з європейських країн, що мала потужний морський флот, знайшла собі колонії для пограбунку. Завдяки колоніям в Європі виник середній клас.

**************

Отже, для європейців ознаки демократії є одночасно ознаками того способу існування суспільства і його стосунків з державою, який був природним для середнього класу. Серед іншого, середньому класу було притаманним покладатися на себе, на свої наміри, свою волю, свої здібності, на свої кошти. Представники середнього класу не очікували благ від держави, тим більше, що за феодальною традицією держава була бідною.

Тому не дивно, що постфеодальні європейці всі свої місцеві проблеми вирішували самостійно, тобто за рішенням своїх територіальних зборів (громад, комун, тощо). В усіх європейських країнах існує самоврядування. Його частка в одних країнах є більшою за частку державного регулювання і управління, в інших країнах є меншою. Але для європейської демократії самоуправлятися так само прородно, як дихати. Можливо тому вони не акцентують на ньому увагу, коли обговорюють проблеми демократії.

Але і державний рівень в деяких європейських країнах також є помітиним. Підняття ролі держави відбулося в Європі під час науково-технічно-промислової революції, коли держави стали стрімко богатіти. Феодальні за ментальністю  державні еліти почали швиденько озброюватися і влаштували велику бійню на теренах Європи.

*******************

Підсумовуючи думки про європейську демократію, зазначу наступне:

1. Європі підфартило з "географією" - на її помірно теплому узбережжі утворилася і постала мореходна інфраструктура (верфі, технологія мореплавства, картографія і т.і.). Це дало змогу дослідникам і авантюристам віднайти безхозні землі і колонізувати їх.

2. Європі підфартило з релігією. Християнство робило наголос на особистій відповідальності громадянина перед Богом. В європейському контексті християнство виховувало свободну і відповідальну особистість. Відносний порядок і стабільність в європейському суспільстві трималися не стільки на жорстокості управління, скільки на свідомому притриманні громадянами-християнами десяти заповедей Христа.

В результаті утворився креативний і технологічний середній клас, який заснував для себе "демократію".

*************************

Але не всім так підфартило, як підфартило Європі. Скажімо, Китай, маючи мегакількість населення, створює середній клас шляхом перерозподілу грошей з звичайних (традиційних) виробництв і галузей в новітні високотехнологічні галузі. Китаю пощастило з елітою, яка користуючись авторитарним форматом послідовно розширює зони економічного лібералізму, в яких і накопичується середній клас.

А Україна напередодні епохи промислової революції потрапила в полон до Московії і випала з світової гри.

І от в нас прокинулося відчуття "європи", в нас прокинулась схильність до впорядкованого добробуту. Колись на цій території серед українців побутував впорядкований добробут. Він на стільки вкорінився в українську свідомість, що куди б етнічний українець не потрапив, він творить навкруги себе добробут.

Українці в цьому сенсі виявилися унікальною добробутною нацією, адже тут не було рабства, в українців не було колоній. Щоправда, козаки пограбунками займалися. Але в ті часи то була природна річ, навіть прогресивна в тому сенсі, що демократія (а козаків, хоча і не всіх, можна віднести до середнього класу) потребувала тримати достатній рівень добробуту.

***********************

Після 300-х років московського полону українське суспільство опинилося без потужного середнього класу.  Потреба в середньому класі є макроскопічним проявом потягу кожної нормальної європейського типу людини до добробуту. Які джерела середнього класу існують в Україні?

Першим джерелом було прагнення людей вирватися з тих поневірянь, в які постсовдєпія вскочила після зникнення СССР. Це джерело працювало в 90-ті роки, коли було безвладдя і повний лібералізм. Середнім класом ставали активні громадяне.

Разом з тим, середнім класом ставали також менти, які кришували вдалі бізнеси, бандити, які конкурували з ментами за кришування, і мафії, які вже об'єдналися з ментами (і прокурорами). До них приєналися судді, і всі інші чиновники, які реєстрували, дозволяли .. Взагалі, середнім класом ставали всі причетні до грошового і матеріального обігу.

Чи потребував цей середній клас демократії для впорядкування свого добробуту?

Потребувала демократії лише частина середнього класу, яку можна назвати "трудовою". Решта середнього класу, яку можна назвати "паразитичною", потребувала збереження тих умов, за яких вона могла підтримувати свій рівень добробуту.

Лише наступні покоління (діти і онуки) цього середнього класу почнуть відходити від паразитизму їхніх батьків. І тоді виникне критичний запит на впорядкування добробуту, тобто - на демократію.

***********************

А, ми ж забули про Ларрі.

"В Турции, как и в России, происходил процесс постепенного демонтажа и деградации демократии, ее правил, ценностей, институтов, сдержек и противовесов."

Ну, от, виявляється, що і в Турції, і в Росії була демократія (вибори ж!), а потім вона почала деградувати. І пану професору не спадає на думку, що по всіх совдєпіях не було самоврядування, отже, не могло бути і демократії. А щодо виборів, то в них все визначали совки, які демократії не те, що не бажали, а вони її навіть не уявляли.
Перехід від дикості до цивілізації здійснює середній клас.
Вищий і нижній класи, між якими існує величезна прірва по всіх показниках, реформ не потребують, а навпаки, намагаються ліквідувати реформаторів.
Принаймні, по відношенню до України таке узагальнення виглядає адекватним.

В Європі середній клас виник раніше, ніж утворився великий капітал. Ця обставина сприяла формуванню культури і ментальності впорядкованого добробуту. І прийшов час (технологічна революція) коли феодальний устрій став критично стримувати швидке розширення середнього класу ("свобода-рівність-братерство") і стримувати його швидке збагачення. І в ХІХ ст. розпочався етап масового встановлення першої версії демократії.

Як виник СК в Європі? Він виник завдяки колонізації сировинних і продовольчих джерел в Африці-Азії-Америці, тобто - за рахунок грабунку колоній.
Як виник СК в США? За рахунок дешевої праці завезених з Африки рабів і завезеної з Європи новітньої технології.

Отже, йдеться про деякі необхідні умови, які можна вивести із поверхневого історичного дискурсу. Однією з необхідних умов виникнення середнього класу можна назвати пограбунок когось-чогось вдалими націями. Без такого пограбунку не міг виникти СК, а без СК не міг відбутися перехід від дикості до цивілізації.
Структура населення за доходами є такою:
1. середній клас
2. нижній клас
3. верхній клас

Ключовою обставиною є слабкість нашого середнього класу. Тобто:
- мала чисельність
- незначні доходи
- недостатня зорганізованість і
- недостатня готовність брати на себе соціальну відповідальність

Відповідно до цієї обставини в країні домінує інтерес верхнього класу. Стійкість панування верхнього класу забезпечена нижнім класом, який потребує відносин патерналізму. Механізмом забезпечення стабільності в такій системі є загальні вибори Президента. Обраний Президент інсталює авторитарну систему управління розставляючи на ключових позиціях своїх людей.

Така система або впаде від дефолту, або переродиться шляхом заміни поколінь і імпорту технологій соціального життя з країн сучасної цивілізації.

За будь-яких умов країна набуває власного розвитку лише завдяки активності потужного середнього класу. Формою існування середнього класу є демократія.
Якась спільнота (народ, нація, країна) N досягла в своєму розвитку певного рівня. На цьому рівні розвитку утворився певний розподіл добробуту по шарах і прошарках.

Візьмемо до уваги як емпіричну закономірність неодмінне існування нерівномірного розподілу добробуту всередині спільноти.

І, як свідчить історичний досвід, чим більшим є сукупний добробут спільноти, тим більша кількість сімей ним користується (ще одна закономірність). Узурпатори добробуту змушені тримати біля себе обслугу і охорону, яким і перепадає приємна частка добробуту. Але в цілому на феодальному рівні розвитку в добробуті перебуває значна меншість сімей. А значна більшість перебуває в пошуках мінімальних засобів існування.

Звернемося до Європи (а до кого ж іще?). Тутешні географічні і історичні обставини виявилися сприятливими для поступового (десятки століть) утворення механізмів швидкої модернізації. І в XVIII-XIX століттях в провідних країнах Європи механізми модернізації досягли такої спроможності, що стався перехід з рівня феодалізму на рівень індустріального суспільсва через т.зв. "науково-технічну і індустріальну революції".

Стрибкоподібне зростання продуктивності праці збільшило кількість сукупного добробуту на стільки, що ним стали користуватися ті шари і прошарки, які при феодалізмі знаходилися на рівні виживання.

Отже, в Європі відбулося критичне збільшення споживачів добробуту. Завдяки цій обставині впродовж століття (чи двох століть) на європейських теренах постала і затвердилася культура масового добробуту. Звісна річ, що нерівність в розподілі добробуту і в розподілі можливостей здобути добробут залишалася непорушною і саме вона, нерівність, штовхала спільноту до подальшого збільшення загального добробуту і до більш справедливого його розподілу.

Утворився в суттєвій кількості т.зв. "середній клас".

Profile

vcartes

July 2017

S M T W T F S
      1
2345 678
910 111213 1415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 12:48 am
Powered by Dreamwidth Studios